На Великодні свята з кумом,
Коли вже місяць засвітив,
Під третю пляшку, мали думу,
Звідки прийшов сепаратизм.
В розмову втрутилась дружина,
«Жінки в усьому головні,
Ми те кресало, що в мужчинах,
Нові запалює вогні».
І тут ми з кумом зрозуміли,
Без жінки тут не обійшлось,
Була країна , тілом цілим,
І раптом, тріснула мов скло.
Цікаво стало нам, де «Фемен»?
Чому не їдуть на Донбас,
Вони б із своїм феноменом,
Сепаратизм скосили б враз.
Та кум лукаво зауважив,
Що забуваємо жінок,
Що і для них ,потрібен важіль,
Щоб не зробити хибний крок.
І раз ми , справжні патріоти,
Нам личить прокладати шлях,
Сепаратисток «вчити» доти,
Поки «забити в силі цвях».
Нічого жінка не сказала,
Її мовчання, нам карт-бланш,
На день наступний, у спортзалі,
Ми свій оформили «Демарш».
Як Президенти «Бендер – Штату»,
( За нашим рішенням, нас два),
Ми, згідно нашого мандату,
Бажання виклали в словах.
«Сепаратистки із Донбасу!
Гарячий Львів чекає Вас,
Тому , мерщій, не гайте часу,
Лише для Вас, наш майстер - клас!
Ми підсвідомості бажання,
Всі тайні втілимо, і Ви,
Будь то Альбіна, чи Сніжана,
Вже не захочете Москви».
У всіх мережах розіслали,
Ми заклик цей, та от біда,
Не хоче хліба їсти з салом,
Із претенденток ні одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494884
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: Федик Юрій Михайлович