У небі є стежка
Між ніччю і ранком.
І я опиняюсь на ній все частіш.
Служницю немов
Чи підкорену бранку –
Туди мене зве непіддатливий вірш.
На стежці отій строга муштра
Від слова.
Невидиме ж – обрисів певних нема.
Я вчуть його мушу на дотик, на смак,
На музику, запах,
На честь і на совість.
Не завжди вдається така насолода.
Коли ж відгукнеться єдине –
Воно.
Це слово у день відчиняє вікно
І разом із сонцем до мене виходить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494801
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: Ніна Багата