Лечу туди, де мама колихала,
Де босих ніг ще бачу я сліди,
Зранку зозуля в лузі закувала,
Голосно рахуючи роки.
Вони летять ген-ген за небокрай,
Їх зупинити вже ніхто не в змозі,
А в серці ще живе той вічний рай,
Черемуха сховалась в верболозі.
Той аромат за душу аж бере,
Ніч не вгаває пісня солов’їна,
У небі місяць, мов човен пливе,
Це моя рідна ненька Україна.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/665-vichnij-raj.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494740
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: Антоніна Грицаюк