24.04.2014
Моя останняя любов…
З колін без слів моє зізнання…
Тобі шепчу і твій покров
Квітучий гладжу спозарання…
Шовкову з росами траву,
Що скільки літ під мої ноги
Стелила, ти мені живу,
Терплячу на мої дороги…
Твоє КОРІННЯ в мою суть
Вплела в дитинстві мені МАТИ…
БЕЗ УКРАЇНИ – НЕ ЖИВУТЬ…
Мені любила повторяти
Свої прості СВЯТІ СЛОВА,
Що осідали в мою душу
І ПРОРОСЛИ…як ця трава,
Що все в середині ворушить…
БЕЗ УКРАЇНИ – НЕ ЖИВУТЬ,
Без НЕЇ ПТАХИ НЕ СПІВАЮТЬ,
Без НЕЇ ДУШІ НЕ ЛІТАЮТЬ…
Відійдуть роси…й упадуть
Із крил вертаю чого клину
Нитками білими на скроні…
ТЕБЕ ніколи не покину…
МОЯ ЗЕМЛЯ… за тебе згину…
Я чую теплії долоні –
ТВІЙ попід травами ПОКРОВ…
Моє ОСТАННЄЄ КОХАННЯ…
Прости падіння і вертання…
Моя ОСТАННЯЯ ЛЮБОВ…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494596
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: