Ми мовчимо, бо змучились кричати.
Я вибачав, оправдував тебе,
Казав неправду, щоб тебе їм не віддати,
Готовий знов на все, щоб розцвіла Весна.
І в цьому вірші – теж моя брехня.
Я не герой, поет з малої букви я.
Ось, бачиш, знов збрехав,
Я не мовчав, я все кричав.
І знов кричу – почуй мене,
Останній крик,
Падіння вниз буде чи не буде?!
23.04.2014
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#триКУТник
Із циклу поезій "Непрості слова"
Більше текстів тут - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/pH5ZcupsEfI[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2014
автор: Kukhta Bohdan