Встань Тарасе! подивись на Україну,
Подивись,чи то тепер твоя земля?!
Подивися на велику цю руїну,
Де давно вже батько сина проклена.
Встань Тарасе! подивися,що зробили
Із землі твоєї раєм, що була!
Може люди совість загубили?
Та й не знаю,чи вона у них була?
Встань Тарасе!і послухай,що говорять,
Вже не чути... солов'їна не звучить,
Москальня заполонила наші душі,
А народ,схиливши голову мовчить.
Мов зомбовані раби, пливем за часом,
А що завтра?може й душу продасьте?!
Ти Тарасе,вже давно у домовині,
А народ твій,до погибелі іде.
Все руйнуючи,своїми лиш руками,
Не задумуючись, навіть ні на мить,
Що п'єте з одної чаші з ворогами,
Де в очах пекельне полум'я горить.
Мов сліпі,ідете в напр'ямку до прірви,
Продавши мову, скоро душу продасьте!
Сліпі раби,і вам від цього добре,
За гроші навіть матір продасьте!
Дивись Тарасе!на свою святую землю,
Що тихо до погибелі іде,
Руйнуючи своіми, ж руками,
Все те,що ти вважав колись святе!
Пропахли московією до нитки!
Плюндруючи батьківський заповіт!
Забули ми Тарасе твоє слово!
Здається,що в людських серцях граніт...
Надія Кишеня 12.04.2013.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494355
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2014
автор: КОЛЮЧКА