Якщо ти забула, то ще пригадаєш,
Срібну холодну росу…
Може і нині мене ще кохаєш,
Ти ж розплітала косу.
Тухли на небі мигаючі зорі,
Місяць обличчя закрив,
Перевернувся нам світ неозорий,
Наше кохання я пив.
Прагну і нині таких поцілунків
І твого слова –«Люблю!»
Я не забув, як упився був трунком,
Я й дотепер у раю.
Знову сади розцвіли понад межею,
Квітне коханням земля,
Серце й донині палає пожежею,
Ти ж бо чиясь – не моя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494315
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2014
автор: Віталій Назарук