[b]I[/b]
Відчути дотик долі
Сховатись в перший
темний провулок міста
Так незвично легко
моторошно озиратися
Страх жене кров
По вулицях
Жене у невідомість
стати – прокинутися вовком
швидше за вітром
ночі очима дивитися
Вереском…
Нестися межею лісу
лісу мертвих
Містом привидів.
[b]II[/b]
Метал місяця
світло ночі
темряви
лицар…
Ти – захист - прихисток нещасних.
Чи ж я щаслива?
Пече серце
синь очей спустошує
Лицар…
Ти – воїн правди
Кривди?
Захисту! Прошу!
Лицар сили…
Чи ж я винна?
Чи ж я повинна?
Первинна.
Холодний лицар
синього вогню…
Пекла?
Лицар…
Невже не шкода мене?
Мене – без тебе – тебе
В мені
Вовчиця
[b]III[/b]
Субстанцій духу незрячих
Ховаючись у під'їздах невідомих
планет
Збігаючи сходами вниз
нижче
Морок підвалу – під валом
І каміння ріже лапи
звіра
Потвори
Прихисток – сховок
печера
Заснути в ній
Проспати світанок і свій танок
Прокинувшись вчора
На самому початку
полювання
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494204
Рубрика: Верлібр
дата надходження 22.04.2014
автор: TobiRa