Сунуть кляті москалі,
Немає їм віри,
Вже воює баба в сні,
Дід готовить вили.
Боронити рідний край,
Це не бабське діло,
– Вставай, діду, не дрімай, –
В голові кипіло.
– Пам’ятаєш ті часи,
Як йшов у атаку,
Замітав ворог сліди,
Клятий з переляку.
З бою винесла тебе,
Мов та воїн Ксена,
Швидко час, діду, пливе,
Ще в очах та сцена.
Вижили і ти і я,
Ворога здолали,
Ворог нам вже не рідня,
Віру в бруд втоптали.
Купи, діду, кулемет,
Ще й патронів віз,
Не підуть кляті вперед,
Не побачать сліз.
Боронити будем край,
Та свою земельку,
Чуєш, діду, не дрімай,
Закриємо їм пельку!
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/660-sunut-klyati-moskali.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494004
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.04.2014
автор: Антоніна Грицаюк