Спокутуєш снами у дощ перелиту печаль.
Годинник завмер і самотністю міряєш спокій.
За тінями днів ще вчуваються стишені кроки
Моєї надії,яку ти так довго шукав
Холонеш в думках,та молитвою витечеш з уст
Не клич,не вертай у загублене пам'яттю місто.
Під сіллю загоїлись рани,не треба..вже пізно
...Новою весною тривожного серця не руш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493708
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2014
автор: Яся Сингаєвська