Вона не знала чого хоче. Але в той самий момент і знала. Заплутана у власних почуттях, надіях, бажаннях. Всі минулі переживання і дії залишили на її душі тяжкі і жахливі шрами. Розлука з великим коханням призвела до нервових зривів. Але посмішка на її лиці завжди заспокоювала всіх. Друзів, батьків, коханців і ворогів. Саме ворогів які з часом зникали в лабіринті власних ілюзій. Ніхто з них насправді не замічав як же їй насправді тяжко. Фальшива усмішка ховала за собою океани сліз.
Тільки окремих людей вона впускала в свій особливий світ і то не надовго. Вони бачили лиш маленьку щілинку ледь відкритих, нею ж, дверей. В деякі моменти її ніхто не розумів і всі дивувалися, що вона таке витворяє. В такі моменти життя було чудове і усмішка на її лиці була дійсно щира. Нажаль, такі моменти були рідкісними. Щоб збільшити їхню кількість вона тікала в інші міста, країни, планети. Новий коханець завжди мав жити не в її місті. Щоб дорогою до нього вона розкаялась в зроблених нею гріхах і в той же момент відігнала їх від себе і простила себе за все зроблене. Їй не цікавий був він і навіть секс з ним не приносив тої насолоди і відчуттів які б мали бути. Для неї це перетворилося в звичайну дію. Звісно ж вона нікому цього не казала і не показувала. А далі знов дорога додому яка заспокоювала її. Дорога! Саме це вона цінила, а коханець це просто привід. Привід забратись з набридлого міста, від не розуміючих батьків і ще більш надоївши друзів які думають ніби повністю знають її. Від людей які знають. Від всього, що сковує.
Мабуть найбільшим її коханням був вітер. Це був ідеал. Завжди несподіваний, то суровий, то ніжний, пристрасно гарячий і сильний який міг в один момент змінитись і почати проморожувати до кісток. Вона любила його навіть не серцем, а душею. В її душі вітер. Мабуть саме ця любов завжди призводила до розривів з коханцями, а то і дійсно з людьми яких вона кохала. Хто з-на.
В деякі моменти їй потрібна було щось, чого вона сама не розуміла. Може секс? Думала вона. НІ! В такі моменти їй потрібна була саме ніжність і капельку розуміння. Обійми! Сильні і пристрасні, в яких відчувалося бажання. Ніжні поцілунки в закриті очі. Тихий шепіт і відчуття гарячого подиху на шиї. В пошуках цього вона міняла коханців один за одним. Але ніхто не розумів чого вона хоче.
Кожної ночі вона засипала з надією на краще завтра. Ненависна завтра. Все буде добре. Гарних снів. Казав їй один із багатьох…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493665
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2014
автор: Andry Monk