Допоки Він буде вмирати,
Що рік лиш настане новий
І слухати те, як гармати
Луною дзвенять „не убий”?
З весняних небес, у покорі,
Вслухатись до „отче наш” знов
І слухати дзвін луїдорів
Опісля усіх молитОв?
За нас, нерозумних, страждати,
Що бісяться з жиру в теплі?...
Ми люди, чи ми автомати,
Зациклені сильно на злі?
У нас лиш на ВсЕнощну віри...
Страждання?... Тамуємо сміх...
Чому ми такі лицеміри,
Що з'їсти готові усіх?
Готові лукаво всміхатись,
Шепочучи в ніч „збережи”...
Чому ми не хочем мінятись,
Ісусе Розп'ятий, скажи?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493655
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.04.2014
автор: Віктор Банар