Чого ти пнешся? Що ти варт без нас?
Це ж ми твою імперію створили!
Відкрили космос, добуваєм газ
І кров слов’янську у ординську влили.
Дітей твоїх виводили з пітьми,
Принесли християнство в ваші душі.
Це наша кров і нашими кістьми
Здобуто все на морі і на суші.
Творили мову, навіть сам народ,
Хоч важко суміш цю народом звати.
З пітьми підняли до таких висот..!!!
Але тобі на все це наплювати!
Ці постаті, також всі «из хохлов» -
Вернадський і Прокоф’єв та Чайковський,
Малевич, Репін, Чехов , Корольов,
Нахімов, Гоголь, Мечніков, Чуковський,
У цьому списку тисячі імен,
Що славу світову Орді здобули.
Вони її звели на постамент,
А їх походження, одразу і забули.
В своїй гордині ти уже осліп!
Звірина суть не зміниться з роками
Це не сім'я, в якій гірчить так хліб
І де ми завжди були батраками.
«Отдай!» - Одвічне, - «Вы ещё должны!»
Тюрма народів, символ тиранії,
Вам не живеться в світі без війни,
Бо це обличчя справжньої Росії!
І вже узріли, що без нас гаплик,
Вам кров потрібна, наші землі, діти.
Вампір імперський жити так привик,
Чим годувати, легше його вбити.
19.04.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493595
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.04.2014
автор: Мирослав Вересюк