[b][i]Тебе люблю я, Україно![/b]
Люблю я так,
Як матір любить сина.
Яка може вмерти за життя,
Своє власної дитини.
У рік цей важкий,
Ми дізнались,
Як всі ми любим Україну,
Як важко шукали ми Європу,
І як знайшли єдину Україну.
Та були ті, що зрадили її,
Вони були немов би,
Зомбаки прокляті,
І пропаганду Кісєльова,
Учили, ніби "Отче наш".
Маразм дійшов у їхні скроні,
Вони країну продали,
А їх ідея - лaйнo собаче,
Вони здуріли, як скоти.
Нехай валять собі в Росію,
І там помруть,
Слухняні путінські раби!
А наша влада,
Просто здалась,
Їх ціль - бабло у карманах,
А що казати про людей?
Які стояли на Майдані.
За мертвих хлопців у "Небесній".
Що за Вкраїну полягли.
Господаря нам треба золотого,
Щоб Україну підіймав.
Любив не гроші і золоті батони,
А за народ стіною став.
Дай Бог, щоб Україна.
Історією потоптана давно,
З колін повстала і ожила,
На віки вічні, до кінця.
А головний москаль проклятий,
Нехай подохне,
Як скоріш,
Що рідну неньку Україну,
Топтать зеленим чоловічкам дав.
А на надгробку написати,
Хутін - Пуй,
Хутін - Пуйло.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493565
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2014
автор: Viktorovich