Народжуються екзальтовані рядки
У пристрасті жагучої любові;
У нуртуванні збуреної крові
Злітають з вуст нестримано-швидкі.
Переживаю знов і знов
Чергові хвилі ностальгії.
І серце переповнює любов
Далеким спомином ясної мрії.
Високе небо надвечірньої пори,
І захід сонця над змілілою рікою;
Принишклі перед сном двори
І тихе кумкання в воді між осокою.
Не забувається і з голови не йде
цей виднокіл над Уж-рікою.
Любов моя туди мене веде
І я іду за поводир-рукою.
Вже скоро літо, як і кожний рік
І знову дні рахую: квітень, травень.
Рахунок цей мені, мов лік
Від ностальгічних мріє-марень.
Туди, туди знов полечу
І буду там щаслива, мов дитина.
Нап’юсь любові досхочу,
Її віддасть стужавіла калина.
Мене чекає там моя земля.
Мій рідний двір і рідна хата.
І мамин погляд стрінеться здаля,
І голос вчується далекий тата.
Там заспокоїться моя душа,
Там стане все на місце свОє.
І тільки крапелька-сльоза
Жаринкою впаде у серце моє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493556
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2014
автор: Едельвейс137