Віщувала зозуленька
У зеленім лузі,
Що дівчина молоденька
Помирає в тузі.
Розкувалася, на лихо,
Аж на повні груди,
Сум гіркий підкрався тихо,
Полонив усюди.
Бо справненький козаченько
Вже іншу кохає,
А у дівчини серденько
З болю завмирає.
То пульсує різномірно,
То в пастці тріпоче,
Козак більше свою вірну
Бачити не хоче.
— Ой, зозуле, зозуленько,
Не край мою душу,
Бо козакове серденько
Забувати мушу.
Колір болю у розлуки
Попелясто-сивий,
Перетерпить дівча муки,
Щоб Він був щасливий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2014
автор: Lana P.