Перемагає сонце чорна хмара.
Здається вже ніколи на землі
Не буде світла.Темінь наступає.
Схилилося живе все у журбі.
Боїться вверх підняти свої очі,
Бо хмари з неба блискавками б"ють.
Насунули такі страшні і темні.
Пробитись світлу сонця не дають.
А ранок був такий ясний,прозорий.
Сміявся до пташок і до дітей.
І дарував їм світ багатокольоровий.
І сонце посміхалось до людей.
Ми зрозуміли,що були щасливі.
Бо щастя в тому,що війни нема.
І хмарки в небі білі,легкокрилі,
Бо чорні грізні хмари-то біда.
Вітри нароблять лиха.
Поламають дерева у садах,
Дахи хатів.
І дощ полиє з неба-та не тихий.
Річки всі вийдуть з своїх берегів.
Біда прийшла.Живе все поховалось,
Бо жити хочуть квіти.
І птахи дітей своїх маленьких
Заховали від блискавок із неба у кущі.
Все пережити треба-зрозуміти,
Що тільки раз живемо на землі.
Людину вбили.Як з гріхом цим жити?
Спаливши все святе в своїй душі.
Але життя біду перемагає.
Стихає дощ.І грім не гуркотить.
І хмари розтупились-виглядає
Промінчик сонця.Є надія жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493399
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2014
автор: кацмазонка