Роздерлась небесна завіса,
Земля зникла в мареві ночі,
Бо там де панує невіглас ,
Вже сонце дивитись не хоче.
У блудному світі не має
Ні іскри добра, ні любові.
Як звірі,усі виживають
Купаючись в піні із болю.
Та що це із нашим насінням,
Мутантом в землі виростає,
Невже не знайдеться на світі
Зерна ,щоб добром засіяло.
Так хочу ,щоб небо сховало,
Всі болі і край наш накрило
З обрусу своїм покривалом,
Щоб люди по - людськи прожили.
Щоб образ спотворений Божий,
Омили в сльозах покаяння.
Щоб вже не ховалось ніколи
За хмарами Боже сіяння.
17.04.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493365
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.04.2014
автор: леся квіт