Вже на скронях сивина,й тернові очі,
Виглядають у віконце діточок.
Помолившись за здоров'я і щоночі,
Засинає із надією у серці...
І пригадує,як ми були
маленькі,
Як приходили жалітись у сльозах.
І як потім посміхались ми крізь
сльози,
Лиш побачивши тепло в її очах.
Колисковою мелодією в серці,
Запечатались дитячії літа.
Зігріває мене завжди
слово мама,
І добрий погляд, повний ласки і тепла.
Мамин голос,що завжди веде додому,
Де горить,ота любов, що віддавала,
Як над колискою сиділа,і щоночі,
Так тихесенько мелодію співала.
Мамо!моя рідна, мила,мамо!
Пробач за все,я так тебе люблю!
І пізно розуміючи,з
роками,
Я ціную науку твою!
Мамо,я до тебе
пригорнуся,
Як колись,в дитинстві, і на мить.
Ніби у минуле повернусь я,
Де щастя і любов, струмком біжить.
Мамо!найрідніше слово в світі!
Я дякую Богу,за тебе!
Я вдячна за життя, тобі мамо,
І більше нічого не треба...
Надія Кишеня 30.03.2013.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493317
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2014
автор: КОЛЮЧКА