"Отче,відпусти їм.Не знають,що роблять..."
На Голгофу тягне хрест важкий смиренно.
Та сміються з нього,навіть не підсоблять.
В віночку терновім і одіж злиденна.
-Піднімав із мертвих,зір вертав незрячим?
Накормив голодних,спраглим дав напитись?
Ісус подивився поглядом терплячим.
-Отче,відпусти їм...І навчи любити...
-Розпнути!Розпнути!-вся товпа ревіла.
Розпяли...Цівочком на землю кровинки.
-Ти Бог?То врятуйся!
Болить його тіло.
Марія ховає великі сльозинки.
"-Спраглий я!"-Жовч,оцет піднесли до роту.
-Тебе напуваєм з криниці безвір'я.
-Дякую вам щиро за таку турботу.
Стягують із нього останнє ганчір'я.
Поділили одіж,жереба кидали.
Дивиться розбійник,вірить він Ісусу.
А сліпці любові у душі не мали...
Я за них тихенько ввечір помолюся...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493301
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.04.2014
автор: Відочка Вансель