Квітує все в садочку,
Від бджілок аж гудить,
Ворона на тиночку
Присіла і мовчить.
Дивилася й раптово
Закаркала вона,
Даю вам люди слово
Хоч вже прийшла весна
Плодів садок не вродить,
Бо приморозок вб’є,
Він квіточки пошкодить
Й на землю їх зіб’є.
За мить геть полетіла,
Напевно, на смітник,
Пожерти захотіла,
Вона там робітник.
Щоденно там працює,
Гребеться у смітті,
Смітник її годує
Не вперше у житті.
Садок який квітує
Нервує вороння,
Людей садок дивує,
Що квітне навмання.
Мороза не чекає,
Квітує щоб родить
Плоди, що споживає
Народ, що хоче жить.
Й садок вродив на славу,
Було чим смакувать,
Ворона та по праву
В смітник літає жрать.
Свій потяг кожен має
До квітів чи сміття
І це всіх розрізняє
По цінностям буття.
17.04.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493182
Рубрика: Байка
дата надходження 17.04.2014
автор: Георгій Грищенко