Лютий то сіється снігом-крупою,
то заморосить дощем,
небо всміхнулось на мить бірюзою
й знову закрилось плащем,
ніби соромлячись чистої сині
в темній палітрі тяжкій -
всо́те вже "... кача пливе по Тисині...",
душі рвучи́ на шматки.
Горе мільйонів, сльози до щему
Небо вповили в печаль.
Ангели плачуть – і сльози дощами
ллються крізь хмарну вуаль.
Хоч не збагнути нам справи Висотні,
Сили Небесні в ці дні
плачуть із нами по страченій Сотні...
Дай Бог, щоб лиш по одній!..
27.02.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493128
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.04.2014
автор: Світлана Моренець