Друже, юності сяйво.
Ти давно вже далеко.
А й по нині обоє
Ми – безкрилі лелеки...
Згадки серце калічать...
Все тече, все минає.
Душу донечка тішить,
Але сяйва немає.
І сьогодні крізь сльози
Я шепочу, - Коханий,
Хай тобі вже і сорок,
Ти - навіки жаданний.
Ще ми вип.’єм чимало
Гіркоти тої й солі.
Та хоч як не жадали б,
Не сплести наші долі.
Віднайти того сяйва
З юбілеєм бажаю,
Щастя скибку спізнати
У заморському краю.
А мені вже довіку
Не розправити крила.
Слугувать чоловіку.
І буденність немила...
1999
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2014
автор: Юрій Прозрівший