Може, хтось інакше дума?
Може, щось комусь не так?
Дуже прошу, схаменіться!
Хай скінчиться цей бардак!
Все оце комусь потрібно,
Все оце не просто так,
Що сьогодні Україна
Не з'єднається ніяк.
Чом на сході люди судять:
Ким він був той західняк?
Про Бендеру я, звичайно,
Хочу ці слова сказать.
А чи маєм право, люди?
А чи нам про це судить?
Ми в одній живем країні
Й далі разом треба жить.
Схід співа не про смереку,
А про вишні білий цвіт,
Про вербу зелену в лузі,
Про калини дивний квіт,
Не про річку десь у горах,
Не про схил Карпатських гір,
Про Дніпрові кручі й хвилі,
Про Шевченків заповіт.
В кожнім краї своє зерня,
Своє поле, сіножать.
Може, досить лити брехні,
Час країну об'єднать!
От коли ми зрозумієм,
Що ми діти України,
І тоді прийде свобода,
Мир і щастя для народу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2014
автор: Зоя Журавка