1. Я маленька веселинка,
по веселці я іду,
крок за кроком, крок за кроком,
так до неба я дійду.
Тихо, тихо, тихо-ша… –
Я до неба вже дійшла.
Тут сідаю на хмарину,
в неозорі далі лину,
щоб побачить ті краї,
де зимують журавлі.
2. Піді мною гори-ріки
і глибокії моря,
очі трішечки заплющу –
бачу Африку вже я.
Тихо, тихо, ні шу-шу… –
По савані я іду.
Тут жирафи, антилопи,
носороги й бегемоти,
велетенські слоненята
і маленькі левенята.
3. Слоненятка я боюся,
левенятко я люблю,
тишком-нишком підкрадуся
і за хвостика вщипну.
Тихо, тихо, ні шу-шу… –
Я до річеньки спішу.
Як зустріну бегемота,
затулю йому я рота
й хутко-хутко на хмарину –
повернусь в свою хатину.
Тихо, тихо, ні шу-шу… –
Бо я міцно уже сплю.
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. VII. Дрогобич: "Посвіт", 2008. - С. 82 - 83;
2. Т. Василько, Є. Заставний. "Клавішами весен" - Львів: "Ініціатива", 2011. 56 с. - С. 21.
3. Зоряне суцвіття. (Антологія Бойківського краю. Книга третя). Дрогобич: «Посвіт», 2012. – 352 с. – С.218.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492870
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 16.04.2014
автор: Т. Василько