Вона напам'ять знає мій номер телефону,
Хоч і не кохає мене, та я її також...
Я співав їй пісню біля мікрофону,
Я хочу на небі побачити з нею Ковш.
Вона не постійна у поглядах і у думках,
Вона ніби близько, але разом так далеко.
На день чи на два приїжджає лиш на свята,
А я не приходжу знов, бо надворі спека.
Ось постарію я, подорослішає вона,
Весна закрадеться знову вглиб у душу.
Зустрінемось, обіймемось, вип'єм до дна -
Вона келих вина, а я пива кружку.
Вона - щира доля чиясь, не моя, я лиш той
З ким завжди було можна поговорити.
Як ти там, за кордоном, скажи мені Оль...
Не сумуєш за рідним "розбитим коритом"?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492845
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2014
автор: Інфант