Либонь сказився, чи нажився,
Своєю смертю ти не вмреш.
А може розуму лишився,
Що проти шерсті преш і преш.
Он той, поглянь, веде рукою
По шерсті ніжно, ніжно так.
І в нього шпак кричить совою,
А рак—то заєць, а не рак.
А шкапа в нього стала ланню.
Життя в нас клас—всьому « амінь!»
І вже осла ведуть на стайню,
Туди, де мусить бути кінь.
Мабуть сказивсь! Таки сказився.
Сказивсь дивак під старість літ.
Невже ти бачить не навчився
На чим стояв…стоїть цей світ?
Невже не зриш тієї грані,
Де вже ішак, мов кінь ірже?
А ошуканець - владець в клані
Свої лимони стереже?
Хотів він чхати і плювати
На наших дочок і синів.
Он сатаніють бюрократи,
Жадають більших хабарів.
А президенти – диригенти
Щосили дурять бідний люд,
Банкіри луплять з нас проценти,
Бандити чинять самосуд.
Та чи про все оте розкажеш?
Про муки всі розповіси?
Куди не ткни і не промажеш,
Помилуй, Боже, і спаси.
Хтось сліпо вірить, вірить в Путнє,
Було б там Путнє,а то так,
Одна лиш мова про майбутнє,
Де паном стане і бідняк.
Ну досить вже, наговорився
І сунеш ніс в сусідський дім.
Мабуть ти й справді не навчився,
Як треба жить на світі цім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492732
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Івашина В.І. 2