Ти живеш іще, моя старенька?
Й я живу! Привіт тобі ,привіт!
Ой ,тужу я за тобою , ненька,
Ллються спогади в далекий світ.
Пишуть друзі про твою тривогу,
Що сумуєш , згадуєш мене,
Часто ходиш на сільську дорогу,
В кожушку, що старизною тхне.
І тобі ,в вечірній синій мряці,
Дивний сон, приходить все частіш,
Ніби хтось у кнайпі ,мов собаці,
Застромив мені у серце ніж.
Не тужи, рідненька! Нехай спиться!
Це душа створила тобі твердь.
Не такий уже я став п`яниця,
Щоб забрала, без прощання ,смерть
Я такий, як й був, до тебе ніжний,
І думок не прикриває дим,
У цей вечір сумовито- сніжний,
Мрію повернутись у свій дім!
Я вернусь, коли розпустить віти
Й стане білий наш весняний сад,
Не буди мене в раннім розквіті,
Як робила, вісім літ назад.
Не буди того, чого чекалось,
Не турбуй того ,що не збулось,
Дуже рано втратив витривалість,
Тяжко жити в світі довелось.
І молитися не вчи. Розради
Не знайти. ЇЇ давно нема.
Лишень ти -підмога і порада,
Ти одна, що біль мою зніма!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492607
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: горлиця