Заросла бур’янами душа ,
Совість спить і хитається віра.
Де ж ти бродиш заблудла вівця,
Коли шлях свій найдеш в цьому вирі.
Не помітиш,коли вся трава
Всохне ,також і молодість твоя
І тоді ти прийдеш до Христа ,
І проситимеш ласки і волі.
Волю вільну Ісус тобі дав,
Але ти обрав собі пута.
Свою волю ти в землю втоптав ,
Не хотів в Божий Храм навернути.
Поки сонце ще світить для нас
І дорога до Спаса відкрита ,
Ти прийди,як заблудла вівця,
І покайся ,щоб з вірою жити.
Бо спасіння у Бозі прийде ,
І просіють усіх ,як полову
І тоді Бог не вчує тебе,
Пустослів’ям буде твоя мова.
Як настануть страшні судні дні,
Не розкаяні душі заплачуть
І ридатимуть в вічнім вогні,
Бога більше вони не побачать.
Ще не пізно до Спаса прийти
І впустити Його в своє серце,
Руку він простягає усім
Лиш очисти із неї всю черствість.
І тоді ти побачиш сади,
Які квітнуть у Божому раї,
Бо відкрите спасіння усім,
Хто в житті своїм Бога впізнає.
13.04.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492420
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2014
автор: леся квіт