Якщо я згину сього літа,
Не заривайте в сирозем,
А над лиманом прах розвійте,
Отут і буде мій музей.
Високе тут і синє небо,
Безмежний тут і вільний степ,
Нічого іншого не треба,
Люблю свій край понад усе.
Десь там сховалася хатина,
А поруч зеленіє сад, –
Найпоетичніша картина,
Яка не має жодних вад.
Якщо ж на мить зникає сонце
Й повсюд поширюється тінь,
Ще яскравіш блищать віконця
Та глибшає небесна синь.
Неначе прапор майоріє –
Блакиттю вкрилися поля,
Лише про мир людина мріє,
І прагне розквіту земля.
Якщо ж наш мир і спокій вкрадуть,
Рабами не впадем до ніг.
Лиш Бог над нами має владу,
А нечисть нумо за поріг!
Якщо жива я буду, влітку
Додому вирвусь хоч на мить.
А ні – згадайте заповітку, –
Нехай душа моя летить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492297
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2014
автор: Мария Сулименко