Усі жінки, які були в твоєму житті,
Уся їх ніжність, уся їх буденна скорбота,
Осідають в тобі немов затоплені кораблі,
Як біля причалу свого останнього порту.
Нашіптують тобі хвилями з глибини,
Припини, хлопчику, припини,
Усі твої пошуки марні,
Усі нові твої - примарні,
Любов ніколи не витримує множини.
Дослухайся до голосів їхніх рваних,
Сходи з розуму, повертайся вночі до ліжка,
Листя від того розпочинає жовтіти рано,
Смерть - приходить у тиші, бентежно і ніжно.
Усе, що ти тримаєш опісля їх розпачів і істерик,
Долоні, гравій, солоні простори часу,
Човен, який пливе проти течії, повертається на той берег,
Де вам уже ніколи не бути разом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492267
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин