Великий Пу позбувся страху,
Відчув себе царем Русі.
Встає імперія із праху,
Тому готуйтеся усі.
Чекають танки на кордоні,
Полки продовжують свій рух.
А Пу втішається на троні
І йде спасати “русский дух”.
Нема “катюш”, а є Наташі
І Ваня – доблесний солдат.
Вони нам рідні, вони – наші,
Бо всюди чути ніжний мат.
В повітрі запах перегару
До болю ніздрі потіша.
Горілки просить, як нектару
“Исконно русская душа.”
Несуть ведмеді балалайки –
Кладуть культуру на поріг.
Матрьошки вдягнуті в куфайки
Берези садять край доріг.
Єдиним фронтом йде Росія –
Війни намацала “тропу”.
А все придумав і затіяв
Їх фараон – Великий Пу.
І світ злякався чоловічка,
Бо Пу страшний, як Чорномор.
На грудях колорадська стрічка,
В руках священний триколор.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492034
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: Бойчук Ігор