Хіба не час поговорити віч-на-віч?
Хіба ще є та прикра недовіра?
Неначе докір звучить моя коротка річ
Та кількість слів не суті міра
Чому все так заплутано, скажи?
Що навіть не знаходиш тут початку
Немає сил вже для нової боротьби
«На забуття» – поставити на всьому цю печатку
І зрозуміло, що кінець вже тут
Він перед вашими очима
Стежини долі не туди ведуть,
А правда вся за вашими плечами
Прощай, зустрінемось у забутті
Лишай собі безглузді запитання
Бо ці насичені моменти вже не ті
Немає віри у єдине те кохання
Брутальність душу береже
Із нею все стає на раз простіше
Кудись все не туди розмова нас веде
Бо твоє визнання за моє сприйняття цінніше…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491926
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: Psevdonim