І відстань пройдених доріг
І предків древніх сиві тіні
Чому я все-таки не зміг
Себе віддати Україні?
І скільки речень на папір?
І скільки вигуків у натовп?
Я захищався наче звір
І разом було нас багато
Як зерна правди і добра
Упали у стічну канаву
Ми випивали гнів до дна
І брались за важливу справу
Що ж пташці воля, звіру – лють
Богам служити добра справа
І ті хто кров на землю ллють
Недобра, та солодка слава
Настав кінець, і все мовчить
Час добрий друг, і вічний ворог
Чому життя безцінну мить
Я тратив на безглуздий порох???
І скільки ж треба Україн?...
І. Пишу. Відчаю. Зізнання.
У України я один…
Вона - і перша… і остання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491810
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2014
автор: морський лев