Від вітру лютого пригнулася калина,
Листочки ще зелені впали до землі...
Не забувається в серцях лиха година,
Коли поринули у вічність люди молоді...
Не забувається... бо так повинно бути.
Щоб знали ми, якою дорогОю є ціна,
Свободи любої хоч часточку здобути...
Яка ж омріяна, оплакана і бажана вона!
Погинули... мабУть, така дорОга була їх...
Героями в блакитне небо відлетіти.
Я чула, Бог так рано забирає тих рабів своїх,
Котрі душею добрі й чисті, наче діти...
Погинули... За те, щоб добре нам жилОсь.
І буде добре. Хоч пізніше, хоч і не одразу...
А люди деякі шепочуть " Не вдалось..."
Хіба мож склеїти за мить розбиту вазу?!..
Лиш Бог на небі знає, коли прийде час,-
Воскреснути померлим, покаятися грішним...
Написано майбутнє в кожного із нас.
Для когось воно добре, для інших є невтішним...
Нажаль, минуле не повернеться ніколи...
Нам залишилися болючі спогади сумні,
Як відлітали в небеса ті вільнії сокОли,
Котрі погинули у мирний час... та на війні...
11.04.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491673
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.04.2014
автор: Богданочка