Що ж ви, крила мої, затяжіли?
Чи не чистила вас я щодня?
За вікном так сади побіліли,
Все сміється, лиш журюся я.
Загубився мій сенс в світі жити,
Як піду, не помітить і тля.
Буде дощ, як завжди моросити,
Щедро зело ростити земля.
Ех ви, крила, вас шила я, шила,
Все збиралась в далекий політ.
Вже зима скроні снігом укрила.
І у жилах крупинками лід.
На землі я... А прагла літати
(Я у снах це робила колись).
Може, крила, вас ще підлатати,
І візьметься омріяна вись?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491621
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)