Проминуле… Скажеш ти «прощай»,
Загойдає простір тополиний,
Хмарку, що ховається за край,
Аж за край далекої долини.
Поспішиш ще випити до дна,
Хміль розлуки – вечорову чару,
Тільки не потоншає вина,
Розгубивши знічені Стожари.
Проминуле… Скотиться униз,
Стліє аж на попіл до останку,
Той на двох скороминущий хмиз,
По якім поворожили ранки.
Щем тремкий сум’яттям проросте…
Чи ж були ті відстані прозорі,
В мить коли із неба, що цвіте,
Я збирав для тебе віщі зорі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491607
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2014
автор: Стяг