Ця сирість в легенях,
ця весна у стомлених вікнах…,
цей простір котрий обійняти не в змозі…
Квітень біліє крізь ненароджене листя,
а в сонця проміння холодне…
В душах так мало тепла…
Вже не почати нічого з нуля.
Зникають міста,
у той час, коли у лісах
проростають життям перші квіти…
Радіти…
Так хочеться радіти, але нічому,
і хочеться вірити, але нікому…,
а лицемірити
не вмію…
Я знаю, як руйнуються мрії,
як болить у грудях за країну
рідну, нашу землю…
Я бачив як життя не варте нічого,
лиш куля у скроню…
Падало небо…,
як падають стелі
в будинках що рушаться…
Падало небо….
Падало
Небо
…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491577
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2014
автор: Юра...