Сльозами личенько умию,
від прикрощів що на шляху лягли.
Поплачу тихо, полелію,
Свою скорботу й геть скажу їй йти..
Хай знає кожен,сльози то не сором.
Не слабість що ламає дух.
Вони є справжні, лиш вони є щирі.
Їх має той хто має дух.
Сльза-кришталь промінням сяє.
І з мене смуток виганяє.
Поплачу тихо, посміхнуся...
Бо я жива! Я не здаюся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491238
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: Ольга Рорбах