Коли любов освячена стражданням
і спалена на згарищі життя,
невже ти й далі віриш у Кохання
й любити ладен аж до забуття?
І знову все віддати до останку,-
надії, сподівання, серце, кров?
Ти знову ладен від початку
щодня згорати знов і знов.
Ми - погорільці!...Ходимо по колу,
по колу згарища життя,
де ніби треки, спогади холодні
звучать у зламаних серцях.
І розірвати може коло
лиш той, хто вмів пробачити усе.
Лиш той, хто вмів, кохаючи, згорати
і дякувати Господу за це.
лютий 2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2014
автор: Іванюк Ірина