Вона ішла, кидала свої сльози в землю,
Стелився чорний дим внизу,
Вона вже знала, в людях серце темне,
І врятувати хотіла душу лиш свою.
І фари очі мов ножами ріже,
Один лиш крок – і вже нема журби,
Думки летять і нападають хижо,
Один лиш крок – одне життя і ти.
Робити крок, чи все лишити?
Від мене не залежить цілий світ.
Але навіщо нам тоді на світі жити,
Якщо ти не залишиш хоч маленький слід.
Один лиш крок, але життя одне,
Забиті в серці почуття ожили –
Не хочеш врятувати ти себе,
То нащо відбираєш в людства сили?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491173
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 08.04.2014
автор: Light-In-Sky