Сумує голубка за голубом сивим,
Пісні жалібненькі виводить свої.
Життя їй, у парі, здавалось щасливим,
Їм ноти складали самі солов’ї.
Так боляче тужить в надії на зустріч —
Мелодія болю невпинно гуде.
Що сталось, насправді, з єдиним і милим,
Коли ж пригорнеться, до неї прийде?
Вона ж бо так довго чекає на птаха —
Душа розболілась у пастці вагань.
Мабуть, в нього інша вже є бідолаха...
Голубці лишилося море страждань.
Заплакало небо дощами розлуки,
І крапелька впала на рідне чоло.
На неї поглипують жадібні круки —
Ніхто не захистить самітнє крило.
В ній стільки тепла і високого лету —
Не відає він дорогих почуттів.
Закралися сумніви в серці сонету:
Коли б так любив, то давно б прилетів. 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490408
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.04.2014
автор: Lana P.