Коли дощ розціловує вії,
Коли небо заплющує очі,
Чорно-білі, мов спогади, мрії
Розливаються дзвоном пророчим.
Це вони - темно-сірі калюжі,
По краплинці вбираючі небо,
На хвилинку лиш прірву подужав
Піді мною, від тебе до себе.
Не ввібрати їм хмари до щенту,
Як і нам наших мрій не ввібрати.
Та я хочу віддавшись моменту
Крадькома із дощем політати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490330
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.04.2014
автор: Юліанка Бойчук