Егоїзм, дитинство чи каприз?
Порятуйте, друзі, від напасті.
Осінь вперто прихиляє вниз,
А мені – дай неодмінно щастя!
Ні, не треба феєрверків слів,
Пристрасті,до згуби неземної,
Бо таким я вже переболів
Просто будь, кохана, так зі мною
Щоби день скресав і засинав
У віночку лагідних обіймів.
Хай відходить за овид весна,
Ту, що в серці, загубити біймось.
Клопоти і праця без кінця.
Ми з тобою – не на віки- вічні,
І тому мені розмова ця
І гірка, і боляче –трагічна.
Отакий посутній прес-реліз.
Але із наближенням до грудня
Егоїзм, дитинство та каприз
Все частіше нас торкатись будуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489899
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2014
автор: stawitscky