Яким би не було життя,
для мене не погасне небо...
І повернувшись в забуття,
Єдиним утішаюся: так було треба!
Потрібно було те, щоб зникли всі,
Хто так мене любив і ким я дорожила...
Я між всіма світами вклала дві осі:
Ті, хто залишились зі мною й ті, хто були.
Я б не сказала, що минуле - це помилка,
Та якось прикро оглядатися назад...
Мене з ним пов'язала не одна тоненька нитка,
Що утворила сітку з докорів й порад!
Реальність переповнена світами...
Світами інших, різно-одинакових людей...
Моя ж реальність перевірена роками.
В ній я і повно вимерлих давно ідей!!!
|N.W|
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489660
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Магура