Життя мільйонів людей на кону,
через примху ката-президента,
Ну нехай ти помреш і помру,
але моя Україна все одно Irredenta.
Нас найбільше об'єднала не радість,
але і біда не зможе роз'єднати,
Нашій вірі у краще не загрожує старість,
Волю в крові не так просто забрати.
Зрозумійте ,нарешті, скорити неможливо
такий відданий краю народ,
Тих, хто на снайперські кулі йшов сміливо,
Не заради блиску нагород.
Ваша жага до влади- гріховна,
руки у вас до ліктів у крові,
Душа, як слова- умовна,
Очі вже не людські.
ТАК, МИ ЕКСТРЕМІСТИ!
Але не ми перші перейшли межу,
Не проклинайте Бога атеїсти,
Адже живете не вічно, як я живу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489505
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Вулична Хуліганка