Прошу щохвилини, благаю…
Не чують, мовчать , мов німі…
А я, що робити не знаю,
Неначе один на землі…
Перевертні п’ють кровавицю,
Були ж колись наче брати,
А нині цей «брат», як присниться,
То краще в могилу лягти…
Не мрію я більше про брата,
Який захистити хотів,
Він смерть нам несе замість свята,
А нам не потрібно катів.
Нехай розірвуться стосунки,
В Росії є в мене брати,
Я їм піднесу подарунки,
Лише нехай згинуть кати.
Земля від біди відпочине,
Хліба хай заляжуть в полях,
Вагома для цього причина,
Бо волі в нас піднято стяг!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489298
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2014
автор: Віталій Назарук