Нехай болить, нехай пече, мов пекло
У пащі сонця. Ти собі терпи,
Бо ти єси та крапля, що рве граблі,
В тобі лунають відгуки трембіт.
Нехай болить до скону, до задухи
Десь там у грудях. Ти собі мовчи,
Немов німий - у заповідях звуків
Зазвичай гублять скепсис палачів.
Нехай болить, нехай життя палає,
Невже без болю вартісна душа?
Мовчи, терпи, живи не первозданним,
А первородним- грішна простота!
Нехай болить, нехай катують муки,
А ти від болю запали вогні
Краси та щастя - Прометей закутий,
Але розкуті первістки умів.
Тобі болить? Бо ти єси людина,
Постала з болю і ввійшла у біль,
Тобі болить? Від зачину й до згину
Себе у болі віднайти зумій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489160
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.03.2014
автор: Siya