Ниці – вклонені чужинцям,
Підперезані бідою
Розміняли на крамниці
Все що було, навіть, зброю.
Розміняли на базари,
До торгового намету,
Все, що перепало спадком
Від нелюбого маєтку.
Аж від самої верхівки
Травлять лихом споживання
За копієчну готівку,
За миттєвості бажання
Мати щось недовговічне
Чи то мешти золотаві,
Чи то шкіряну спідницю,
Або свою власну справу.
І плювати на Країну,
На прийдешні покоління –
По коліно вже у гної,
Віднайти бажають винних.
Та не з себе забажали
Розшук винних розпочати
Про війну волають злидні
Гей, Украйно, чуєш мати?!
До чого тебе доводять,
Волоцюги марнотрати?
Та твою природну вроду
Хочуть танками зім’яти!
Тишком-нишком під розмови
Повивозили з держави
Навіть дріб’язок коштовний,
Зокрема, підкову ржаву,
Що на щастя і на долю
Причепила при порозі
Чуєш, мати, калинова
Запізнилася в дорозі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488624
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.03.2014
автор: Abba Васнеценко