Тут сонце розбивається об вежі…

Тут  сонце  розбивається  об  вежі
І  кровоточить  яблунями  в  день,
Цвітуть  сади,  горять,  мов  у  пожежі,
Димить  пелюстя  з  вижухлих  кишень.

На  вербах,  мов  на  гойдалках  зелених,
Вітри  росу  колишуть  золоту,
Маленький  жук  на  вусики-антени
Пташині  трелі  ловить  на  льоту.

Тут  береги,  мережані  стібками
Духмяних  трав,  зіп'ялися  у  вись,
Квітки  кульбаби  жовтими  пучками
Зарінками  сухими  розбрелись.

А  зорі,  мов  загублені  монети,
Щоночі  застрягають  в  димарі,
Старих  тополь  готичні  силуети
Окреслюють  лимонні  ліхтарі.

Тут  ранки  свіжі,  скупані  у  м'яті,
Зміїться  річка  по́логом  лляним
І  світлих  мрій  метелики  строкаті
Вовтузяться  у  пазусі  весни.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488378
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2014
автор: Наталя Данилюк